Згідно з архівними документами, школу у Чолгинях засновано в 1889 році Це була типова для тих часів однокласна школа, в якій сільські діти мали змогу оволодіти “азами” науки. В 1894 році однокласову школу реорганізовано у двокласову. В школі навчають читанню, письму, лічбі.
Приміщення школи було дерев’яним, накрите солом’яною стріхою. Зошитів, підручників не було. Школярі писали на грифельних дощечках, виводячи “рисиками” букви. Згодом стирали написане і знову продовжували писати.
У 30-х роках XX ст. у с. Чолгині функціонує 2-хкласова школа з польсько-руською мовою навчання.
Чолгинську початкову школу відвідували діти з Рулева та Сенатова.
До вересня 1939 року навчання в Чолгинській школі велося частково польською, частково українською мовами. В роки Другої світової війни діти продовжували відвідувати школу, навчальні предмети тоді викладали українською.
1942 року активісти ліквідованої більшовиками “Просвіти” організовують чолгинську молодь до навчання у вечірній школі при Яворівській гімназії ім. О. Маковея. Організатором навчання, яке мало на меті здобуття подальшої освіти сільською молоддю, згуртування українців-патріотів, був Микола Степанович Даньо, націоналіст, громадський діяч, просвітянський активіст, перший із Чолгинь, хто по закінченні місцевої школи почав ходити в Яворівську гімназію ім. О. Маковея. Слухачами вечірньої школи стали Григорій Кізло, Микола Мушак, Стефанія Маюк, Володимир Дацьо, Іван Кухарчишин, Михайло Труш, Марія Савчак. По закінченні курсів Михайло Труш залишився вчителювати у селі, Микола Мушак за кілька років став податківцем, Марія Савчак – головним бухгалтером колгоспу.
У 1950-х роках будівлю школи було розвалено, а саму школу перемістили на теперішнє місце. Спершу тут стояла 4-кімнатна дерев’яна споруда, в якій навчалися діти і проживали учителі. З 1952 по 1954 рік у школі вчителює та директорує Михайло Михайлович Петришин, його наступники – Остап Кирилович Салик (обіймав посаду директора до 1957 р.), Степанія Олексіївна Карпа (роки директорування – 1957-1958), Майхер ? (1958-1959). З початку 1970-х років посаду директора школи обіймає Ярослав Степанович Фірчук, надзвичайно розумна, ділова та справедлива людина.
У 1960 році за ініціативою Я. С. Фірчука побудовано цегляне одноповерхове приміщення на 4 класні кімнати, у якому зараз знаходиться шкільна бібліотека і краєзнавчий музей.
У 1966 році коштом та спільними зусиллями директора школи і сільської громади збудовано двоповерхове цегляне приміщення з кам’яними площею 1200 кв. м. Тепер це головний шкільний корпус.
У період 1968-1991 років у школі директорує Іван Дмитрович Сотов. 1991 року директором призначають Ігоря Ярославовича Радейка, за ініціативою якого у 1993 році споруджено двоповерховий цегляний шкільний корпус № 3 із площею 1755 кв. м. та типову газову котельню з центральним опаленням.
У 2001-2005 роках на посаді директора школи -Катерина Олексіївна Рось (родом з смт Краківець), математик за фахом, а з вересня 2005 року по 2012 р.- Марія Романівна Ліскевич-Карпа. З 28 серпня 2012 р. по 28 серпня 2016р. директором працював Олександр Георгієвич Охота . З 1 вересня 2016р. директором школи призначено Бурденюк Олександру Омелянівну.
Як і у минулих століттях, так і сьогодні, школа залишається осередком культурно-громадського життя села. Безумовно, як соціальна установа, школа певною мірою є відлунням політичного життя держави, його суспільних та ідеологічних перепитій, але незмінним для неї залишається одне: школа – це дім Мудрості і Любові, тих вічних чеснот, які не підвладні ані часу, ані політиці.